Книга книг

Це буде найкоротша моя "рецензія". Бо усе прекрасне не потребує багатослів'я. Радий, що прочитав її українською. Прекрасний свіжий ковток повітря після засилля російськомовних книг. А про сам твір скажу, що це чудова книга про людей та людяність в часи Другої світової війни і повоєнний час.

"Доволі незрозумілий роман. Сюжет який нерозкритий, розв'язка - абсолютно дивна". Два речення, яким можна було б охарактеризувати весь роман. Але є одне "але": цей твір так і не відредагувався автором і потрапив до видавництва у вигляді розкиданих та перемішаних паперів, порядку яким не було. Це трохи істерична розповідь про молодого працівника банку, проти якого завели процес. Спочатку Йозеф К., головний герой, протестував і намагався дізнатись за що його звинуватили, під кінець - він просто змирився з самим процесом, який проти нього проводився, і намагався жити з його тягарем.

Ця книга внесена чи не в кожен список найкращих книг світової літератури. Книга отримала Букерівську премію в 1981 році і "Букер букерів" 1983. В один і той самий момент народились двоє: людина Салем і республіка Індія. І з цього моменту їхні життя дублювали одне-одного. Книга написана в дусі магічного реалізму, але та магія, описана письменником, настільки органічно переплітається з життям, що не відчувається жодного дисонансу. Справді величний твір, який, я впевнений, не піддасться якісній екранізації.

Чудова повість про старіння. Трохи іронічна, трохи саркастична, трохи сумна, трохи еротична. Старість приходить як до служанок так і до знаменитих письменників. За собою вона завжди приносить хвороби, переосмислення пройденого та бажання ще трохи пожити. Але рідко кому старість підносить у вигляді дарунку яку-не-яку, але любов. Хоч і платонічну, але любов. До невістки. Доволі зворушлива проза угорського письменника, що вкотре запевнила мене, що центральноєвропейська література напрочуд самобутна та цікава.

Знову панщина, бідне голодне селянство, несправедливість, бунти, самосуд. Але от чимось ця повість не схожа на всі інші тематичні твори українських письменників, чимось вона вирізняється. Можливо, живішою мовою; чи, може, простим, але міцним вузлом сюжету, який під кінець не розв'язується, а розрубується мечем несподіваного самосуду "своїх же". Твір цікавий і, знову ж таки, напрочуд актуальний в часи недавньої "революції гідності".

Доволі сильний соціально-психологічний роман, який, мов церковний дзвін, пробуджує сонні думки, зриває з гілок затурканих пташок і гулом розноситься по свідомості кожного, хто чує той подзвін. Іудушка Головльов - збірний образ, що увібрав у себе підлість, лукавство, надмірну релігійність та жадобу - надзвичайно актуальний у будь-який час. Михайло Євграфович каже про нього, що "він не так любить бога, як боїться чорта", тому молиться одному, щоб не страждати він іншого. Але, недарма рідні брати прозвали його Іудушкою, мати - кровопивцем, а прислуга - сатаною. За всякою побожністю ховаються гріхи, які жодна церква не в силах відмолити.