Прекрасна книга. Особисто мені схожа на "Доктора Живаго" Бориса Пастернака - така ж лірична і мелодійна. Я зачитувався не так сюжетом, як мовою, якою автор писав. Речення прекрасні, як музика.
Джозеф Конрад - уродженець України, класик англійської літератури. У "Серці пітьми" автор розповідає про часи колоніальної Британії, а саме про станціїї видобутку слонової кістки та людські життя по обидва боки від межі "колонізатор - підданий".
Це був би звичайнісінький собі детектив, якби не одне але: ця книга стала початком стилю "нуар" в літературі та кінематографі. До того ж в ній вперше в літературі з'являється образ кремезного детектива-самітника в кабінеті з дверима з матовим склом.
Нічого надзвичайного в цій книзі я не знайшов для себе. Історія про розумововідсталого, якому зробили операцію і він став розумним. Десь на середині книги я зрозумів чим все закінчиться, тому твір передбачуваний.
Мені не сподобався цей роман. Він занадто затягнутий, нудний і просто таки перенасичений таємничими збігами, випадковостями і людьми ,які виявляються між собою містично зв'язаними. Брр... Не мій тип книг.