Книга книг

Автобіографічна повість лауреата Нобелівської премії миру 1986 року, в якій автор розповідає про концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) та своє життя в ньому. Авторові вдалось вижити в ньому і тепер, будучи всесвітньо відомим гуманістом, істориком та правозахисником він популяризує знання та пам'ять про трагедії людства, скоєні самим же людством. 

Як же нудно... Якщо ви десь побачите список а-ля "10/20/50/100 книг, які треба прочитати за життя" в якому буде вказана ця книга - знайте, упорядник такого списку "Виховання почуттів" не читав. Є книги, які вбивають всяке бажання. Я майже фізично відчував як втрачаю час. Не сподобалось.

Я б не сказав що книга змусила мене задуматись, але вона сильна. І мова письменниці теж дуже гарна. Поети уміють писати прозу, вже вчетверте в цьому упевнююсь.

Тут одне з двох: або я ще не доріс до цієї книги, або не доросту ніколи і вся велич цього творіння до мене ніколи не дійде (це більш ймовірно).

Мені в цьому романі сподобалось все! Це прекрасна і вишукана література, яку п'єш, наче дороге червоне сухе вино: п'єш повільно, бо, по-перше, пити відразу такий напій - святотацтво, по-друге, багато його не вип'єш - швидко п'янить. Який же Набоков різноманітний... 

Вирішив перечитати книгу, яку так любив в школі.

В книзі письменник розповідає про те, як він з дружиною купив будинок у Провансі і провів там перший рік. Надзвичайно мила і цікава книга, а сам письменник напрочуд цікавий оповідач. Читаючи цю книгу, я ніби занурювався в те життя, яким хотів би жити сам.