Книга книг

Остання видана за життя Набокова книга, що є автобіографією російсько-американського письменника Вадима Вадимовича N. Може здатись, що це, свого роду, завуальована автобіографія самого Набокова, та це всього лише гра письменника з читачем - так, в романі справді дуже багато алюзій на життя та навіть назви творів автора, але вони дуже змінені, а часом, навіть кардинально перекручені. 

Посмертно видана книга класика, яку він заповіщав знищити після його смерті. Власне, по своїй смерті Набоков залишив навіть не чорновик роману, а лише начерки - пронумеровані картки, які дуже важко об'єднуються в сюжетні лінії. Тим не менше, книга спричинила нечуваний резонанс в літературних колах усього світу. 

Друга книга письменника і перша з трьох на німецьку тему. Племінник та тітка закохуються. Цілковитій ідилії заважає лише дядько-чоловік, якого коханці вирішують позбутись. Але життя, як і фантазія Набокова, доволі непередбачуване своєю... передбачуваністю. 

Чудовий в прямому сенсі "лікнеп" викладача НаУКМА, в якому зібрано та майстерно піднесено читачеві ключові поради знаменитих письменників 20 та 21 століть щодо написання книг. Такого якісного українського нон-фікш'ну давно потребували полиці вітчизняних книгарень!

Віктор Петров (В. Домонтович) має доволі таємничу біографію, частково засекречену ним самим, частково - радянською владою, бо письменник в свій час, як вважається, був радянським шпигуном. Тим не менше, Петров-Домонтович вважався не лише блискучим науковцем-етнографом, а й неперевершений прозаїком. Автор разом з Підмогильним є засновниками української інтелектуальної прози. Роман "Доктор Серафікус" - яскраве підтвердження цього. 

Підмогильний став одним з моїх улюблених письменників. Чудова чуттєва проза, яка кардинально вирізняється на тлі усього написаного українською мовою до нього, та й після. 

В семи відносно незалежних текстах, що увійшли в цю збірку, автор описує свою особисту концепцію європейського роману. Від першого й до останнього рядка Мілан Кундера постійно відсилається на авторів, творчість яких стала основою його "особистої історії роману": це Рабле, Сервантес, Дідро, Флобер, Толстой, Гомбрович...