.jpg)
Черговий роман "Коронації слова", який вселяє надію, що сучасна українська література все ж існує, і вона непогана, ця література.Книга читається надзвичайно легко.
Якщо чесно, то все ж в мене книга викликала трохи незадоволень:
- по-перше, ЗАГОЛОВОК. Він не зовсі і підходить до цього твору. Можна було б припасувати до цього легкого твору не настільки серйозну та важку назву.
- по-друге, ПРИМІТКИ АВТОРА. Їх неймовірно багато і більшісь із них непотрібні (але очі, як тільки бачать зірочку біля слова, то автоматично ковзають на низ сторінки де бачать непотрібне пояснення такого слова як "чевінгам - жуйка", наприклад").
Трішки банальний і неінтригуючий сюжет, але кіносценарій видався б дуже і дуже європейським.
Може, то описи Берліну та життя в ньому справили на мене таке враження, а, може, що інше, але я думаю що ця книга заслуговує бути прочитаною. Зрозуміло, що це швидше белетристика ніж висока література, але це якісна і легка белетристика.
І, як завжди, фінал книги: він підходить до загального тла твору. Фінал йому пасує.
Мені здається, що ця книга матиме продовження, так як мені (і, я вважаю, що не одному мені) цікаво було б прочитати що ж сталося далі із Ташою - однією з героїнь твору.
Отже, пані Наталко Доляк, чекаю продовження!
Коментарі