Перейти до основного вмісту

"Безсмертне життя Генріетти Лакс" - Ребекка Склут

Уявіть собі безсмертя. Чи можливе воно у реальному житті, а не на сторінках книги? А що, як я вам скажу, що все описане в книзі - правда? Ребекка Склут описала в даному романі життя-смерть-безсмертя звичайної афроамериканки, яка стала... безсмертною. Вірніше, не сама жінка, а її ракові клітини. Культура клітин HeLa (Henrietta Lacks) стала проривом в медицині та біології. Завдяки цим безсмертним клітинам, які здатні до необмеженої кількості поділів, були створені вакцини від поліомієліту, досліджені механізми спонтанної трансформації здорових клітин у ракові. на клітинах Генріети досліджували СНІД, малярію, генні модифікації, та багато всього іншого, що допомогло, або допоможе якщо не побороти, то хоч зрозуміти суть хвороб та патологій людського організму.
Це насправді дивовижна реальність, яка дивовижно схожа на вигадку. Але, чи не є оця фантастичність чимось реальним, нетлінним, безсмертним?
А що як безсмертя буде саме таким?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Міфологія" - Ян Парандовський

Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.