"Намір" - Любко Дереш

Я так і не зрозумів теми та ідеї твору. Афішувалось, що це історія про хлопця з феноменальною пам'яттю, але де та пам'ять зіграла свою роль - я так і не зрозумів. Втім, книга і без цього видалась мені беззмістовною та пустою: купа матюків, купа наркоманських монологів про СВІДОМЕ, ДІЙСНІСТЬ, прикладання ВОЛІ до ДІЙСНОСТІ (усі кавслокові слова були такими ж капслоковими у тексті, мабуть, для возвеличування суті понять, ага). Я очікував кінця книги в надії, що він мене вразить, що це був авторський хід - лити воду весь твір, а в останній главі видати увесь шедевр твору... цього не сталося... Але фінал по-своєму врятував враження від книги.
Як результат - я ще раз упевнився в тому, що сучукрліт таки дуже СУЧ, і краще читати класику.

Коментарі

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас.

Докладніше

"Міфологія" - Ян Парандовський

Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.

Докладніше

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору. Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.

Докладніше

Книга книг

Шукати в цьому блозі