Доволі сильний соціально-психологічний роман, який, мов церковний дзвін, пробуджує сонні думки, зриває з гілок затурканих пташок і гулом розноситься по свідомості кожного, хто чує той подзвін. Іудушка Головльов - збірний образ, що увібрав у себе підлість, лукавство, надмірну релігійність та жадобу - надзвичайно актуальний у будь-який час. Михайло Євграфович каже про нього, що "він не так любить бога, як боїться чорта", тому молиться одному, щоб не страждати він іншого. Але, недарма рідні брати прозвали його Іудушкою, мати - кровопивцем, а прислуга - сатаною. За всякою побожністю ховаються гріхи, які жодна церква не в силах відмолити.
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі