Як казав сам письменник, це чи не найбіографічніший його твір. У книзі йдеться про хлопчика, який осиротів у дитинстві і проводить свою юність під опікою двох тіток. Розповідь настільки легка та ненасичена перипетіями сюжету, що мені було аж якось незвично читати її, але Капоте зумів вразити. Якось сумно вразити. "Що ж це за твір про дитинство без жодної смерті?!" - подумав письменник, і додав фінальний штрих, що змінив моє враження від прочитаного.
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі