Ця книжка — про любов і про самотність. Про батьків і дітей. Про відгомін давніх трагедій. Про спроможність — і неспроможність — жити і виживати. Про прірви у житті і про мости через ті прірви. Про страхи — глибинні й поверхові. Про втечу від примар минулого та про саму можливість — і неможливість — від них утекти. Про толерантність до іншого і «не такого». Зрештою, про пару простих чисел-«близнюків».
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі