Колись я вже починав читати цю книгу, але закинув, бо вона мені тоді здалась нудною. О, молодість! Вирішив її таки прочитати зараз і вкотре впевнився, що певні книги відкриваються людям лише в певний момент їхнього життя: так, в свої 18 років я б у цій книзі сприйняв тільки детективну лінію і середньовічний флер, але тепер, у свої 22, коли я трішки знаю про патристів і схоластів, номіналістів та реалістів, я відкрив для себе і пречудові описи середньовічного побуту, системи мислення людей 12-13 століть. Когось може відлякати масивність книги, але це лише квіточки. По-справжньому від цієї книги тікатимеш тоді, коли не зрозумієш у ній і десятої частини, назвавши її "нудною". Часто люди називають нудним те, чого не розуміють і до чого не хочуть докласти зусиль, щоб зрозуміти. Ледь не забув: за книгою зняли фільм (препаскудний, як на мене).
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі