Книга складається з кількох розповідей про щоденний побут звичайних людей, вирваних із нескінченних сторінок історичних хронік, переписів населення та записів земських книг. Чим книга цікава: розповідає авторка про реальних людей, які жили в свій час. В одній із глав розповідається про абатису одного французького абатства, детальну інформацію про яку авторка віднайшла в записах єпископської канцелярії тих земель. Чим книга не цікава: стиль викладу - ніби казка перед сном. Обов'язково має потріскувати камін десь збоку, а на ногах лежати і муркотіти кіт. Бо інакше - чтиво здасться затягнутим, повільним, зніженим і начисто позбавленим всяких кульмінацій чи моментів, які змушують хмикати від здивування чи осуду. Хто зна, може, в 1924 році всі історичні книги були такими?..
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі