Це натхненна легендами «Тисячі й однієї ночі» й сучасною
поп-культурою казка для дорослих про зіткнення двох світів — людського й
надприродного, світу смертних людей і майже безсмертних джинів. Це роман-притча
про кохання через віки і про неспроможність любити, що перетворює мудрість на
схоластику, а віру на фанатизм. Це утопія навпаки: історія, писана від імені
наших далеких і таємничих нащадків, про нашу епоху — звихнутий час, час
дивовиж. Це також — як у Рушді ведеться — розповідь про саме ткання розповіді,
про насолоду розповіді, про торжество розповідання.
Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.
Коментарі