Черговий роман письменниці, книги якої займають чільне місце на моїй книжковій полиці.У книгах Люко Дашвар мене найбільше вражають їхні назви: влучні, метафоричні і часто з подвійним сенсом.
Усі люди шукають своє "м'ясо" - хто гроші, хто славу, хто і те і інше... А хто вловлює лише його запах, та не може ніяк побачити його на власні очі.
Отак і тут: запах м'яса спостерігався в усіх сюжетних лініях, присутніх у романі.
Кожна сторінка читалась з підсвідомим "Ну і дурна! Що ж вона робить?.." або "Божееее... Це ж геніально".
Але, якщо чесно, сюжет книги - як недорогий російський фільм: спочатку героїню зрадили, потім вона повертається і починає мстити. Але що все ж відрізняє ЦЮ книгу від ТОГО фільму - це дві останні сторінки книги: так у головних героях я ще не розчаровувався. Кінцівка сильна. По-своєму непередбачувана, як на мене.
Отак тікаючи від того запаху м'яса, врешті-решт, Майка, головна героїня, піддалась його зову. І потонула у ньому. У запаху. М'яса.
Коментарі