Перейти до основного вмісту

"Бідні люди" - Федір Достоєвський

Чесно кажучи, всі 140 сторінок роману читались надзвичайно важко. Я сам себе не раз прирівнював до "бідних людей", бо взявся читати цю книгу.
Роман - це переписка між двома людьи: молодою дівчиною та старим переписувачем документів, що жили одне-навпроти-одного.
Якби не побічні сюжетні лінії, то роман взагалі був би прісним настільки, що від нього неодмінно знудило б. Але, на щастя, історія про Горшкова і Покровського врятувала роман, як на мене.
Щодо назви, то назва роману неймовірно двозначна: по-перше, між собою листувались люди бідні матеріально, та й до того ж, можна було зрозуміти що переважна більшість героїв роману - люди бідні ще й морально: несамостійні, піддатливі до поганого впливу, нерішучі...
Підводячи підсумок, скажу: книга мені абсолютно не сподобалась, а від надмірної кількості зменшувально-пестливих слів мене аж нудило...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.