Перейти до основного вмісту

"Соло для Соломії" - Володимир Лис

Люблю такі книги. Життєві. Ні тобі якихось фантасмагорій, ні недоречних сюжетних ліній. Життя як воно є.
Ще з дитинства маленька Соломія росла не такою як всі її однолітки - і долю отримала таку ж - не як у всіх. Хоч її і обожнювали усі, справжньої любові вона отримала дуже мало.
Коли читав книгу, до мене прийшла думка, що автор якось різко вирішив змінити свої плани, впродовж написання: бо перша половина книги ну аж ніяк не готувала читача до перипетій другої частини. А, може, в цьому і є вся краса роману?..

Коментарі

Rosava каже…
Володимир Лис — один із найулюбленіших моїх письменників. Однак "Соло для Соломії" не вразило так, як попередні його романи. Здалося, ніби це як "Століття Якова", тільки про жінку. В результаті вийшла оцінка "читати можна". Хоча якщо не брати до уваги попередні його твори, то твір вийшов хороший. Справді.

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.