Перейти до основного вмісту

"Холодна кров" - Трумен Капоте

Якщо ви вважаєте, що "Злочин і кара" - це геніальна книга про вбивство та муки розкаяння, прочитайте роман американського письменника Трумена Капоте "Холодна кров" (рос. "Хладнокровное убийство"). В 4 рази більше вбивст, в 4 рази менше розкаяння.
Це перший в своєму роді роман-дослідження, чи то пак роман-стаття. Письменник, прочитавши статтю в газеті про жорстоке вбивство сім'ї Клаттерів у маленькому місті в штаті Канзас, рушив туди щоб зібрати матеріал для написання книги.
Книга стала сенсацією! Вона писалась 6 років і принесла світове визнання письменнику.
Сюжета розповідати не буду, скажу одне: вся історія і імена - справжні, авторського домислу - мінімум! "Холодна кров" вас вразить жорстокістю та легким ставленням до життя, як якоїсь речі. Раджу прочитати!
Цікавий факт: Трумен Капоте за цю книгу виручив 4 мільйона доларів, 70 тисяч з яких витратив на надгробні плити Діка та Пері - головних героїв твору.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.