Другий роман російського класика-романіста, який мені довелось прочитати. Що ж, судячи абсолютно суб'єктивно, цей роман цікавіший ніж "Бідні люди", але все-одно прісний, нудний і абсолютно неживий і весь просякнутий неправдоподібністю: на кожному кроці чоловіки ридають, жінки блідніють, обличчя "синіють" від розпачу і "блідніють" тоді, коли від притоку адреналіну мали б червоніти. Якісь суцільні неправдивості. Вкотре підтверджуюсь у своїх думках, що мені неприємні абсолютно всі достоєвськівські герої. Абсолютно. Вони неприємні, меланхолійні і малокровні. Це не цікаво. Жодної актуальності.Достоєвський - не мій письменник. Ні...
Коментарі