Перейти до основного вмісту

"Золотий щоденник" - Доріс Лессінг

Перше що хочу сказати про цю книгу - то це те, як вона мені багато разів потрапляла на очі: спочатку я її знайшов в списку "топ 100 книг усіх часів", потім я її знайшов в Італії, видану, звичайно ж, італійською мовою. А в руки вона мені потрапила вже російською в якості подарунка, що подарувала мені моя подруга.
Отож, Доріс Лессінг, нобелівська лауреатка (2007), в минулому комуністка і феміністка, написала книгу про жінку-письменницю Анну Вульф, яка вела щоденники. Не щоденник, а щоденники: блакитний, жовтий, чорний і червоний, в яких записувала різні сторони одного-єдиного свого життя. В кінці роману вона завела останній, золотий, щоденник, якому довірила, на мою думку, свої найістеричніші та наймістичніші думки, переживання, сни.
Роман дуже насичений та "густий" - в ньому майже нема "води", яка ллється між рядками.
І що хотілося б сказати ще, я просто таки впевнений на 100%, що ця книга абсолютно по-різному читається та розуміється чоловіками та жінками. Це, свого роду, перша така книга, прочитана мною.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Міфологія" - Ян Парандовський

Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.