Чергова повість Достоєвського про нікчемних людей та їх нікчемні життя. Тотальна бідність, як матеріальна так і емоційна, не дають спокійно дожити віку головному героєві твору, який на старості років вирішив написати про один з моментів свого життя. Терпіти не можу літературних героїв Достоєвського. І це вже стає звичним.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі