Книга книг

Дивовижна книга, яка поступово, повільно, витончено розкриває свій дивний та мудрий світ. В жодному разі не скажу, що зрозумів та осмислив хоча б десяту її частину, тому, я більше ніж впевнений, що читатиму її ще раз. Або й не один раз. 

Завдяки цій книжці надзвичайно проникливого і спостережливого молодого письменника можна ще раз переконатися, наскільки пов’язані, ба навіть тісно переплетені між собою життя і смерть, наскільки сильні взаємні впливи існують між ними. З іншого боку, це дуже реалістична розповідь про сім’ю і стосунки між її членами. Як і в першому своєму романі, Паоло Джордано знову говорить про самотність — куди ж без неї! — і про те, як люди намагаються її долати. Попри невеликий обсяг, цей майстерно написаний, бездоганний стилістично і дещо елегійний роман не раз спливатиме потім у пам’яті, спонукаючи до роздумів і залишаючи дивний гірко-солодкий післясмак.

Ця книжка — про любов і про самотність. Про батьків і дітей. Про відгомін давніх трагедій. Про спроможність — і неспроможність — жити і виживати. Про прірви у житті і про мости через ті прірви. Про страхи — глибинні й поверхові. Про втечу від примар минулого та про саму можливість — і неможливість — від них утекти. Про толерантність до іншого і «не такого». Зрештою, про пару простих чисел-«близнюків».

Остання за часом книга американської письменниці, лауреатки Нобелівської премії, Тоні Моррісон, в якій авторка розповідає про занадто чорну дівчинку, яку не любила власна матір. Ця дівчинка виросла у занадто чорну жінку, яку любили всі з її оточення. Що ж таке любов? Чи може вона мати хоча б щось подібне до спільного знаменника?..

Напрочуд складна книга. Перечитаю ще раз наступного року. А ще краще, перечитуватиму щороку, відкриваючи для себе все нові і нові зрозумілі думки, що, нарешті піддаються моєму осмисленню.

Один із найновіших романів американської Нобелівської лауреатки, в якому розкривається та сама неодмінна тема усієї творчості Тоні Моррісон - співіснування чорної та білої Америк. Цього разу історія про солдата, котрий повертається додому після участі в Корейській війні, щоб врятувати свою сестру від варварських експериментів лікаря-дослідника. На мою думку, цей роман не такий насичений як усі попередні, але все ж напрочуд лаконічний, легкий та досконоло виважений. 

Єдиний роман українського поета епохи Розстріляного Відродження. Наскрізь (і аж занадто наскрізь) пронизаний питанням сенсу життя, його значення і питання, як саме треба його прожити. В свій час він був навіть популярнішим за "Місто" Підмогильного, хоч як на мене, "Місто" все ж набагато цікавіший твір.