Єдиний роман українського поета епохи Розстріляного Відродження. Наскрізь (і аж занадто наскрізь) пронизаний питанням сенсу життя, його значення і питання, як саме треба його прожити. В свій час він був навіть популярнішим за "Місто" Підмогильного, хоч як на мене, "Місто" все ж набагато цікавіший твір.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі