Признаюсь, дуже довго і нудно читалась ця книга (особливо 4 розділ), але решта розділів приносила те саме задоволення ледь солодкого, майже прозорого бачення на сторінках не літер, а картинок, що описуються цими літерами. Як на мене, тільки Набоков уміє так писати свої романи: не словами, а зображеннями, які миготять перед очима.