Перейти до основного вмісту

"Ім'я рози" - Умберто Еко

Колись я вже починав читати цю книгу, але закинув, бо вона мені тоді здалась нудною. О, молодість! Вирішив її таки прочитати зараз і вкотре впевнився, що певні книги відкриваються людям лише в певний момент їхнього життя: так, в свої 18 років я б у цій книзі сприйняв тільки детективну лінію і середньовічний флер, але тепер, у свої 22, коли я трішки знаю про патристів і схоластів, номіналістів та реалістів, я відкрив для себе і пречудові описи середньовічного побуту, системи мислення людей 12-13 століть. Когось може відлякати масивність книги, але це лише квіточки. По-справжньому від цієї книги тікатимеш тоді, коли не зрозумієш у ній і десятої частини, назвавши її "нудною". Часто люди називають нудним те, чого не розуміють і до чого не хочуть докласти зусиль, щоб зрозуміти. Ледь не забув: за книгою зняли фільм (препаскудний, як на мене). 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.