Колись я вже починав читати цю книгу, але закинув, бо вона мені тоді здалась нудною. О, молодість! Вирішив її таки прочитати зараз і вкотре впевнився, що певні книги відкриваються людям лише в певний момент їхнього життя: так, в свої 18 років я б у цій книзі сприйняв тільки детективну лінію і середньовічний флер, але тепер, у свої 22, коли я трішки знаю про патристів і схоластів, номіналістів та реалістів, я відкрив для себе і пречудові описи середньовічного побуту, системи мислення людей 12-13 століть. Когось може відлякати масивність книги, але це лише квіточки. По-справжньому від цієї книги тікатимеш тоді, коли не зрозумієш у ній і десятої частини, назвавши її "нудною". Часто люди називають нудним те, чого не розуміють і до чого не хочуть докласти зусиль, щоб зрозуміти. Ледь не забув: за книгою зняли фільм (препаскудний, як на мене).
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі