Книга книг

Вирішив на канікулах перечитати книгу, яка свого часу мене дуже вразила. Ні, вдарила в сонячне сплетіння і дивилася як я корчуся від саморефлексії. Але тепер вона мені не здалася аж такою монументальною. Добре, що під деякими монументами тріскається підмурок. Хоча, не лукавитиму, книга мені цього разу сподобалася не сюжетом, а думками, які у авторки - докторки філософії доволі цікаві мені. 

Це настільки не схоже на Ішігуро, якого я читав до цього, що дивно було. Книга - антиутопія  про донорство і пам'ять. Впевнений, що колись перечитаю її знову. 

Якщо книга, яка прочитується втретє, не перестає дивувати новими гранями і сенсами, це вірний знак того, що така книга читатиметься і вчетверте. 

Вкотре перечитую Домонтовича з думкою, що нічого подібного в українській літературі немає. Вишукано, розумно, красиво і витончено. 

Легкий та надзвичайно захопливий роман про Америку від часів Великої Депресії до кінця 80-их. Мова невимушена, історії непересічні, тому книга була приємним чтивом. Давно я не відчував легкого суму від того, що книга дочитана і більше я не зустрінуся з її героями.  

 Велика російськомовна праця про феномен явища європейського чернецтва та історію чернечих орденів.