Це натхненна легендами «Тисячі й однієї ночі» й сучасною
поп-культурою казка для дорослих про зіткнення двох світів — людського й
надприродного, світу смертних людей і майже безсмертних джинів. Це роман-притча
про кохання через віки і про неспроможність любити, що перетворює мудрість на
схоластику, а віру на фанатизм. Це утопія навпаки: історія, писана від імені
наших далеких і таємничих нащадків, про нашу епоху — звихнутий час, час
дивовиж. Це також — як у Рушді ведеться — розповідь про саме ткання розповіді,
про насолоду розповіді, про торжество розповідання.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі