Книга книг

На сімдесятому році свого життя видатний французький письменник, літературний критик та Нобелівський лауреат Анатоль Франс написав роман "Повстання янголів", що оповідає про янголів, які зреклися неба і прийшли на землю в подобі людській, щоб підготуватись до революції на небі та звергнути бога, який перестав бути милосердним та всеосяжним, а погруз в своєму марнославстві та самообмані.

Це перший роман Набокова, який я прочитав. І точно можу сказати, що не останній. Якщо коротко про сюжет, то оповідач В. досліджує останні дні життя свого зведеного брата, знаменитого письменника, Севастьяна Найта. Оповідач описує життєві подробиці брата і здійснює пошуки його останнього кохання. Книга надзвичайно атмосферна, поетична та фільмографічна. Яскраві картинки прочитаного постійно здіймались в голові кадрами з якогось фільму. Це дуже чудова проза, якою насолоджуєшся. Образи та символи - яскраві та нетривіальні, а манера письма - надзвичайно легка та поетична! 

Роман, присвячений боротьбі двох соціальних класів на фоні індустріального міста, описує життя як робітників, які народилися лише для роботи, так і буржуа, що живуть у своє задоволення за кошт тих же робітників. Діккенс, у типовій для себе манері, у середині роману закрутив добрячий клубок сюжетних ліній та героїв, що поступово розплутувався усю третю частину роману аж до найостаннішої сторінки. Цікава книга про соціальну нерівність та маленьких людей, що бажають змін.

Я навіть не можу описати цей твір вцілому. Його варто прочитати, і самому для себе визначити ідею, яку вклав в цей роман французький письменник, Нобелівський лауреат, Альбер Камю. Взагалі це історія про чоловіка, життя якого поділилось на "до" та "після". Його роздуми та дії, змальовані в цих двох частинах, частково висвітлюють і життя усієї епохи чи, навіть, епох, бо, як на мене, твір є справді актуальним і у наш час - час вибору, час консенсусу, час ультиматимума...

Як на мене, роман чудовий! Часовий проміжок - один день, за який місіс Делоуей готує грандіозний прийом. Але крім місіс у романі зображено безліч дотичних героїв, що гармонійно та витончено вписались у плетиво сюжетних ліній. Манера оповідання - перескакування з одного персонажа до іншого - була напрочуд вдала та цікава. І взагалі, роман справді вартий називатись класичним, хрестоматійним та еталонним.

Панщина. Жорстока панночка і добрий пан-господар. Несправедливість, розлука, горе-плач-смерть. І ця плачевно-завивально-пестливо-зменшувальна мова, якою писали про панщину українські письменники ХІХ століття. Нудно. Добре, що з програми шкільної зняли цей твір.

Я так і не зрозумів теми та ідеї твору. Афішувалось, що це історія про хлопця з феноменальною пам'яттю, але де та пам'ять зіграла свою роль - я так і не зрозумів. Втім, книга і без цього видалась мені беззмістовною та пустою: купа матюків, купа наркоманських монологів про СВІДОМЕ, ДІЙСНІСТЬ, прикладання ВОЛІ до ДІЙСНОСТІ (усі кавслокові слова були такими ж капслоковими у тексті, мабуть, для возвеличування суті понять, ага). Я очікував кінця книги в надії, що він мене вразить, що це був авторський хід - лити воду весь твір, а в останній главі видати увесь шедевр твору... цього не сталося... Але фінал по-своєму врятував враження від книги. Як результат - я ще раз упевнився в тому, що сучукрліт таки дуже СУЧ, і краще читати класику.