Я так і не зрозумів теми та ідеї твору. Афішувалось, що це історія про хлопця з феноменальною пам'яттю, але де та пам'ять зіграла свою роль - я так і не зрозумів. Втім, книга і без цього видалась мені беззмістовною та пустою: купа матюків, купа наркоманських монологів про СВІДОМЕ, ДІЙСНІСТЬ, прикладання ВОЛІ до ДІЙСНОСТІ (усі кавслокові слова були такими ж капслоковими у тексті, мабуть, для возвеличування суті понять, ага). Я очікував кінця книги в надії, що він мене вразить, що це був авторський хід - лити воду весь твір, а в останній главі видати увесь шедевр твору... цього не сталося... Але фінал по-своєму врятував враження від книги.
Як результат - я ще раз упевнився в тому, що сучукрліт таки дуже СУЧ, і краще читати класику.
Коментарі