
Оповідь веде, на мою думку, абсолютно нордична людина, лейтенант Глан: небагатослівна, але напрочуд багатозначна. Короткі речення напрочуд емоційно передавали усю палітру внутрішнього світу героя.
Це для мене було певним катарсисом - отак читати про норвезькі пори року, пережиті чоловіком у хижці біля самого лісу. Тільки він, природа і його вірний пес Езоп. Люди, що запрошували його в світ - зруйнували, як на мене, ту тиху ідилію Глана.
"Пан" сповнений символів, що просто не можуть не змусити вдуматись глибше і не помітити "таємне" між рядками.
І, наостанок, речення, яким завершується роман і яке мені неймовірно сподобалось:
"Бо моя стихія - то ліси і самотність"
Коментарі