Перейти до основного вмісту

"С@мотність у мережі" - Януш Леон Вишневський

Цю книгу мені багато хто радив. Ну що ж, нарешті прочитав. Книга цікава і з "маневрами на поворотах". Найбільше мені сподобались побічні сюжетні любовні лінії як героя так і людей не причетних до нього. А от головна сюжетна лінія (вона ж і головна любовна) мені неймовірно не сподобалась - вона була, ніби сомплі, розмазані по паперу (пробачте таке порівняння, але "що маємо те маємо"). Книга повна крилатих фраз та ідей для роздумів... Головний герой у мене, іноді, викликав почуття несхвалення, але вцілому Якуб, молодий польський програміст, що працює у Мюнхенському університеті, для мене залишився приємний персонажем. Сюжет незамислуватий: історія переписки між Якубом у Німеччині та дівчиною з Польщі, ім'я якої так і не прозвучало в книзі. Спочатку невинна переписка згодом переросла у шквал любовних емоцій як у Нього так і у Неї...
І про фінал роману: він мені сподобався! Все сталось не так, як на те сподівались мінімум 90 відсотків читачів роману. І це здорово, як на мене.
Наостанок хотілося б зацитувати найзнаменитішу фразу з роману:
«З усього, що вічне, найкоротший термін у кохання»
Я думаю, що ця фраза якнайточніше описує як весь твір, так і його фінал.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.