Книга книг

Життя, як гостре лезо: для когось це лезо ножа, яким намащують масло на запашну грінку до сніданку, для когось - ніж для паперу, яким розрізають конверти, де лежать все нові та нові запрошення на світські раути, для інших - це меч, з яким вони відстоюють правду та захищають своє оточення, а декому це лезо перерізає горло, завершуючи сумну вервечку втрачань та горестей.

Це роман про одвічний пошук людського "Я". У творі йдеться про англійця, який все своє життя промишляв на біржі, обзавівся дружиною та двома дітьми, а потім зненацька кинув усе та попрямував до Франції, щоб стати художником. Оповідач спочатку ставиться до головного героя, Стрікленда, з відразою та ненавистю за його байдужість та жорстокість у поводженні з навколишніми. Неймовірні поневіряння закидають горехудожника. невизнаного сучасниками, на острів Таїті, де він справджується як митець, але чи справджується він, врешті-решт, як людина? Це оповідач частково перекладає на осуд читача. Захоплюючий роман, сповнений розумних слів та вчинків, недолугих та величних людей і пригорщ мідяків, які, іноді, необхідно висипати з долонь, щоб необтяженим підвести голову до неба - до місяця...

За вікном +30. Спека. А я читаю роман італійської письменниці, лауреата Нобелівської премії, Грації Деледди, від якого ще спекотніше. Зі сторінок віє спекою Сардинії, де розгортається дія роману "Тростини на вітрі". Твір не надто інтригуючий, але по-своєму цікавий. Головний герой - наймит Ефікс, який все своє життя працював на багату сім'ю, переживаючи разом з нею усі злети та падіння. До останнього свого подиху він беріг страшні секрети цієї родини, наче власні. Основна думка твору, як на мене - велич малої людини. Наймит був посередником та рятівником, помічником та, на горе собі, вершителем доль. Свій захід сонця він зустрічав спочатку жебраком, а згодом і дорогим гостем у родині своїх господарів. Роман мені видався спекотним, меланхолійним та трохи сумним. Але, таке бачення автора, таке життя...