Перейти до основного вмісту

"Тростини на вітрі" - Грація Деледда

За вікном +30. Спека. А я читаю роман італійської письменниці, лауреата Нобелівської премії, Грації Деледди, від якого ще спекотніше. Зі сторінок віє спекою Сардинії, де розгортається дія роману "Тростини на вітрі". Твір не надто інтригуючий, але по-своєму цікавий. Головний герой - наймит Ефікс, який все своє життя працював на багату сім'ю, переживаючи разом з нею усі злети та падіння. До останнього свого подиху він беріг страшні секрети цієї родини, наче власні. Основна думка твору, як на мене - велич малої людини. Наймит був посередником та рятівником, помічником та, на горе собі, вершителем доль. Свій захід сонця він зустрічав спочатку жебраком, а згодом і дорогим гостем у родині своїх господарів. Роман мені видався спекотним, меланхолійним та трохи сумним. Але, таке бачення автора, таке життя...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.