Перейти до основного вмісту

"Тростини на вітрі" - Грація Деледда

За вікном +30. Спека. А я читаю роман італійської письменниці, лауреата Нобелівської премії, Грації Деледди, від якого ще спекотніше. Зі сторінок віє спекою Сардинії, де розгортається дія роману "Тростини на вітрі". Твір не надто інтригуючий, але по-своєму цікавий. Головний герой - наймит Ефікс, який все своє життя працював на багату сім'ю, переживаючи разом з нею усі злети та падіння. До останнього свого подиху він беріг страшні секрети цієї родини, наче власні. Основна думка твору, як на мене - велич малої людини. Наймит був посередником та рятівником, помічником та, на горе собі, вершителем доль. Свій захід сонця він зустрічав спочатку жебраком, а згодом і дорогим гостем у родині своїх господарів. Роман мені видався спекотним, меланхолійним та трохи сумним. Але, таке бачення автора, таке життя...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.