Життя, як гостре лезо: для когось це лезо ножа, яким намащують масло на запашну грінку до сніданку, для когось - ніж для паперу, яким розрізають конверти, де лежать все нові та нові запрошення на світські раути, для інших - це меч, з яким вони відстоюють правду та захищають своє оточення, а декому це лезо перерізає горло, завершуючи сумну вервечку втрачань та горестей.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі