Перейти до основного вмісту

"Повість про два міста" - Чарльз Діккенс

"Це були найкращі часи. Це були найгірші часи" - фраза, що стала афоризмом у всьому англомовному світі, розпочинає роман, сповнений неймовірних перипетій сюжету та жорстокості повсталого народу, що, втомившись від ярма вельмож, почали рубати голови з жадобою та сліпотою. Роман описує два міста - Париж та Лондон у часи Французької революції та одну сім'ю, тісно пов'язану з двома країнами, двома містами та двома протилежними силами.
"Повість..." - надзвичайно захоплива книга! Три дні, а ти вже прочитав 450 сторінок кривавих розправ та людської відданості та самопожертви. Недарма цей роман Діккенса вважається найтиражованішим англомовним твором (200 млн примірників!) за весь час.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.