Перейти до основного вмісту

"Я обслуговував англійського короля" - Богуміл Грабал

Здається, я закохуюсь в чеську літературу.Спочатку Кундера, а тепер ось і Грабал з його дивовижним романом. 
На початку він комічний та життєрадісний, як фільм "Готель Гран Будапешт". Далі він стає сумним та трагічним, як "Список Шиндлера". Під кінець він як "Пан" Кнута Гамсуна - пронизаний величністю людської самотності та осмислення пройденого. 
Але в сумі це напрочуд життєствердний роман, в якому може статись і стається все!..
Якщо коротко, то мова у книзі йде про молодого прислужника в празькому готелі, який бажає стати мільйонером і не цурається свого марнославства. Але під кінець він залишається самим собою - невеличким чоловічком, який пройшов крізь незгоди та величі життя, в компанії незвичних товаришів у такому незвичному для себе місці.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.