Перейти до основного вмісту

"Чайковський" - Ніна Берберова

Ніна Берберова - знана в Європі письменниця-біографістка, яка по-новому підійшла до написання белетризованих біографій, уникаючи художніх домислів, оперуючи лише фактами та відомостями, отриманих з вуст сучасників. Опитавши сучасників Петра Ілліча, таких як Рахманінов, Третьякова та інших, письменниця створила книгу, яка була бестселлером по всій Європі і залишається цікавою і до сьогодні.
Петро Ілліч Чайковський вважається одним із найславетніших композиторів людства! Його балети, симфонії та опери посідають чинні місця в репертуарах провідних театрів світу і по сьогодні. Але саме життя композитора було сповнене самотності, творчих мук та пошуку самого себе. Уже не секрет, що Чайковський був геєм, або "бугром", як казали в його часи. Ця особливість його єства приносила йому безліч терзань та косих поглядів, але найбільше що приніс йому людський осуд за це - терновий вінець самотності до останніх своїх днів...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.