Книга книг

Лайно. Таким словом закінчується повість колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії, Габріеля Гарсіа Маркеса. Лайно. Таким словом почну і закінчу свої враження від прочитаного я, безродний, нічим не прославлений, Андрій Зінченко. Кожен має право не вподобати прочитаний твір. Цей мене розчарував.

Навіть не знаю як описати книгу. Страшно... Письменниця крізь призму століть, двадцятого та двадцять першого, пустила біле світло національного болю , яке, пройшовши крізь сторінки згадок головного героя, розсипалось на тонесенькі промені перенасиченого та страшного болю окремих людей, сімей та сіл... В книзі помирали не люди, а Людина: не раз, не два, а сотні разів... Не старий, не дорослий, не малий, а... саме ти! Невільно напружувались жовна та стискались кулаки, коли ти читаєш про чергову якусь директиву. До очей підступно ідуть сльози, коли ти дочитуєш роман, на сторінках якого мати в прямому сенсі ЖЕРТВУЄ собою заради життя своїх дітей... Правда страшна... Та ще страшніше, що ця правда не потребує авторських домислів - вона страшна апріорі. Вона страшна, бо вона була. Вона була...

В житті не подумав би що цю книгу написала жінка! Після низки прісних романів ця книга привела мене в себе! Наче нашатир: різко та боляче вдарила в голову, змушуючи мозок ожити. Просто неймовірний роман! Авторка майстерно міняє хід сюжету, та так, що читач, іноді, злиться сам на себе, що він не передбачив такого "повороту"! Так, іноді в книзі є настільки бридкі моменти, що книгу хочеться закрити і більше до неї не повертатись. Але це і є те прекрасне і незвичне, яке робить цей роман таким живим, хвилюючим та... яскравим! Чудові образи, символи... Символи тут заворожуючі та фатальні. Браво!

Дві людини зустрілись у абсолютно буденному місці в незвичайний час для них обох. Чи знали вони тоді у що переросте та зустріч? Може здатись, що сюжет доволі банальний. Можливо, так воно і є, але щось в цій історії все ж є незвичайного та заворожуючого. Нью Йорк, самотності, любов... Три слова, якими можна охарактеризувати роман.

Дванадцять захопливих оповідей про знаменитих учених-мікробіологів, які віддали своє життя науці заради розгадок вікових таємниць та порятунку мільйонів людських життів. Пастер, Кох, Ерліх, Мечніков, Левенгук та інші - герої напрочуд цікавих оповідань, просякнутих лабораторними дослідами, здогадками, перемогами та невдачами.

Не хочеться багато писати про цю книгу. Скажу лише одне: в ній ви знайдете людей, яких вам буде шкода до сліз і людей, яких ви бажатимете задушити голіруч. Ну, все як у житті. Чудова робота про людське єство - іноді з перебільшеннями, та все ж таке людське... таке єство...

Життя, як гостре лезо: для когось це лезо ножа, яким намащують масло на запашну грінку до сніданку, для когось - ніж для паперу, яким розрізають конверти, де лежать все нові та нові запрошення на світські раути, для інших - це меч, з яким вони відстоюють правду та захищають своє оточення, а декому це лезо перерізає горло, завершуючи сумну вервечку втрачань та горестей.