Перейти до основного вмісту

"Безсмертне життя Генріетти Лакс" - Ребекка Склут

Уявіть собі безсмертя. Чи можливе воно у реальному житті, а не на сторінках книги? А що, як я вам скажу, що все описане в книзі - правда? Ребекка Склут описала в даному романі життя-смерть-безсмертя звичайної афроамериканки, яка стала... безсмертною. Вірніше, не сама жінка, а її ракові клітини. Культура клітин HeLa (Henrietta Lacks) стала проривом в медицині та біології. Завдяки цим безсмертним клітинам, які здатні до необмеженої кількості поділів, були створені вакцини від поліомієліту, досліджені механізми спонтанної трансформації здорових клітин у ракові. на клітинах Генріети досліджували СНІД, малярію, генні модифікації, та багато всього іншого, що допомогло, або допоможе якщо не побороти, то хоч зрозуміти суть хвороб та патологій людського організму.
Це насправді дивовижна реальність, яка дивовижно схожа на вигадку. Але, чи не є оця фантастичність чимось реальним, нетлінним, безсмертним?
А що як безсмертя буде саме таким?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.