Перейти до основного вмісту

"Місто" - Валер'ян Підмогильний

Чудовий роман письменника-представника "Розстріляного Відродження", у якому розповідається про фатальні зміни внутрішнього світу молодого хлопця із села, що приїхав до Києва на навчання. Місто прийняло його до себе, але згодом отруїло його серце самолюбством, марнославством та жорстокістю до минулого та минулих.
Це надзвичайно актуальний роман в будь-який час і для будь-якого народу, адже юна душа молодих людей завжди містить паростки самозакоханості та надмірної амбіційності. І в той час як в одних цей паросток помирає від чесної праці та щирої любові, в інших він опиває корінням мозок та серце тих, хто отримує все і відразу і навіки залишається скніти в тенетах ненажерливих міст.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.