Перейти до основного вмісту

"Степовий вовк" - Герман Гессе

Я був здивований легкістю з якою я читав цей роман і важкістю з якою цей роман осмислювався. Напевно, кожен з нас задумувався про те, що ми, як мінімум, двоякі: в нас є хороша сторона і погана. Так от у "Степовому вовку" Герман Гессе описує якраз цю амбівалентність почуття себе, двоїстість власного "Я" п'ятдесятирічного чоловіка, що все своє життя не може примирити своє людське "добре" і вовче "погане", що ховаються всередині нього.
Сам Герман Гессе пише, що цей роман - найнезрозуміліший з усіх його творів. Він написав його у віці п'ятдесяти років, тому, навряд чи він буде справді зрозумілим у молодому віці.
Автор заявив, що у романі описана криза, яка веде не до смерті, а до вилікування. Що ж, через тридцять років я знову перечитаю "Степового вовка", можливо, це буде зовсім інша історія...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.