Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з лютий, 2017

"Талановитий Містер Ріплі" - Патриція Гайсміт

Побачивши обкладинку книги, я довго не міг зрозуміти, чого мені так знайомі і ця назва і ім'я авторки? Погуглив, зрозумів чому: за цією книгою був знятий однойменний фільм (доволі популярний) і ще один фільм, номінант на минулорічний Оскар, був знятий за романом "Ціна солі" письменниці Патриції Гайсміт. Погугливши ще трохи, дізнався, що її дебютний роман "Незнайомці у потязі" також був екранізований самим Хічкоком!  Що ж, "Талановитий Містер Ріплі" справді дуже фільмографічний, а десяток цитат з різноманітних періодичних видань того часу заявляють, що авторка створила нового, не схожого ні на кого героя-злодія. Звісно, я скептично поставився до цих од новаторству письменниці, але в процесі читання змушений був погодитись: ніколи до цього я не зустрічав у книгах вбивцю, який до смерті ставився так само, як до орудування зубочисткою. Дуже хороший образ. Дуже. Хоча мені все ж не завжди був зрозумілий психологізм дій та реплік тих чи інших героїв, зро...

"Щиголь" - Донна Тартт

Книга отримала "Пулітцерівську премію", визнання читачів з усього світу та схвальний коментар Стівена Кінга. Але моє серденько вона не завоювала.  Так, в свої 17-19 років я із захопленням прочитав би ці 800 сторінок пригод та поневірянь хлопчика (який під кінець книги встиг вирости в чоловіка), котрому в руки втрапила цінна картина з музею Нью-Йорка.  Не повірю сам собі, коли через хоча б 30 років знову почую назву цієї книги в контексті праць , які можуть собою представляти 21 століття. Напевно, тоді я остаточно розчаруюсь в людях як акцепторах мистецтва. До того ж, видання доволі неякісне: погана вичитка та банальні помарки в словах (пропущені чи зайві букви, а то й зовсім латинська літера посеред кирилиці) аж ніяк не додали книзі вагомості та солідності.

"Артур і Джордж" - Джуліан Барнс

Знову ж таки біографічна книга, але не про французького, а британського письменника, неперевершеного майстра детективу, сера Артура Конана Дойля та ще одного чоловіка, в житті якого Дойл зіграв вирішальну роль. Біографія-детектив письменника, котрий прославився завдяки персонажу-детективу. Чудове рішення Джуліана Барнса, яке змусить затамовувати подих не лише від дивовижної історії, яка є реальним фактом, а й перипетіями сюжету (читай життя), які були нічим іншим як жорстокою реальністю для сина англіканського священника з Бомбею. Справа, яку допоміг вирішити сер Артур, стала юридичним прецендентом у судочинстві Британії початку 20-го століття та цікавою історією, прочитаною мною на початку 21-го.

"Англія, Англія" - Джуліан Барнс

Свого роду антиутопія: світ збожеволів під натиском грошей, фінансових проблем та надзвичайно гіпертрофованого апетиту мешканців планети. Бізнес-гігант вирішив побудувати на острові зменшену копію Англії, розмістивши там усю атрибутику та символіку, що уособлює собою цю величну країну: від Робін Гуда до королівського сімейства. Ідея стала реальністю. Дуже прибутковою реальністю. Туристи перестали відвідувати оригінал, країна занепала і повернулася в чудове 18 століття: без комунікації та комп'ютерів, зате з довірою сусідові та чистим  зоряним  небом. 

"Папуга Флобера" - Джуліан Барнс

Якщо ви обожнюєте якісні біографічні твори (як я) і недолюблюєте Флобера (як я) - ця книга саме для вас (і для мене)!  Захоплюючий виклад біографії класика французької літератури, написаний британським письменником - це щось надзвичайне! Читаючи "Папугу Флобера", всерйоз задумався про те, що варто було б прочитати "Мадам Боварі". А це щось та й означає (особливо після мого жахливого враження від "Виховання почуттів").  " Книги кажуть: вона зробила це тому що. Життя говорить: вона зробила це. В книгах є пояснення, в житті - ні. Я не дивуюсь, що дехто надає перевагу книгам. Книги надають сенс. Єдина проблема в тому, що вони надають сенс життю інших людей, але не твоєму"

"Передчуття кінця" - Джуліан Барнс

Випадково натрапив на ім'я цього британського письменника. Воно мені здалось знайомим. Вирішив прочитати якусь з його книг і... закохався. "Детектив без убивства" - так охарактеризував цей роман якийсь з британських часописів. І він правий. Чудовий сюжет, який змушує тебе читати книгу за один вечір повністю: про юність і навчання в пансіоні для хлопчиків Лондона 60-их років, про любові та самогубства, старіння та несподівану появу людей з давнього минулого у тривкому теперішньому. Ця книга змусила мене прочитати ще кілька наступних творів цього письменника. Я вражений! 

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.