Перейти до основного вмісту

"Щиголь" - Донна Тартт

Книга отримала "Пулітцерівську премію", визнання читачів з усього світу та схвальний коментар Стівена Кінга. Але моє серденько вона не завоювала. 
Так, в свої 17-19 років я із захопленням прочитав би ці 800 сторінок пригод та поневірянь хлопчика (який під кінець книги встиг вирости в чоловіка), котрому в руки втрапила цінна картина з музею Нью-Йорка. 
Не повірю сам собі, коли через хоча б 30 років знову почую назву цієї книги в контексті праць, які можуть собою представляти 21 століття. Напевно, тоді я остаточно розчаруюсь в людях як акцепторах мистецтва. До того ж, видання доволі неякісне: погана вичитка та банальні помарки в словах (пропущені чи зайві букви, а то й зовсім латинська літера посеред кирилиці) аж ніяк не додали книзі вагомості та солідності.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.