"Щиголь" - Донна Тартт

Книга отримала "Пулітцерівську премію", визнання читачів з усього світу та схвальний коментар Стівена Кінга. Але моє серденько вона не завоювала.

Так, в свої 17-19 років я із захопленням прочитав би ці 800 сторінок пригод та поневірянь хлопчика (який під кінець книги встиг вирости в чоловіка), котрому в руки втрапила цінна картина з музею Нью-Йорка.

Не повірю сам собі, коли через хоча б 30 років знову почую назву цієї книги в контексті праць, які можуть собою представляти 21 століття. Напевно, тоді я остаточно розчаруюсь в людях як акцепторах мистецтва. До того ж, видання доволі неякісне: погана вичитка та банальні помарки в словах (пропущені чи зайві букви, а то й зовсім латинська літера посеред кирилиці) аж ніяк не додали книзі вагомості та солідності.

Коментарі

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас.

Докладніше

"Міфологія" - Ян Парандовський

Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.

Докладніше

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору. Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.

Докладніше

Книга книг

Шукати в цьому блозі