Перейти до основного вмісту

"Папуга Флобера" - Джуліан Барнс

Якщо ви обожнюєте якісні біографічні твори (як я) і недолюблюєте Флобера (як я) - ця книга саме для вас (і для мене)! 
Захоплюючий виклад біографії класика французької літератури, написаний британським письменником - це щось надзвичайне! Читаючи "Папугу Флобера", всерйоз задумався про те, що варто було б прочитати "Мадам Боварі". А це щось та й означає (особливо після мого жахливого враження від "Виховання почуттів"). 
"Книги кажуть: вона зробила це тому що. Життя говорить: вона зробила це. В книгах є пояснення, в житті - ні. Я не дивуюсь, що дехто надає перевагу книгам. Книги надають сенс. Єдина проблема в тому, що вони надають сенс життю інших людей, але не твоєму"

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.