Перейти до основного вмісту

"Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає" - Тимо Айраксинен

Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина – це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя – питання етики і добрі й доброчесні люди – щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.