Книга книг

Дві людини зустрілись у абсолютно буденному місці в незвичайний час для них обох. Чи знали вони тоді у що переросте та зустріч? Може здатись, що сюжет доволі банальний. Можливо, так воно і є, але щось в цій історії все ж є незвичайного та заворожуючого. Нью Йорк, самотності, любов... Три слова, якими можна охарактеризувати роман.

Дванадцять захопливих оповідей про знаменитих учених-мікробіологів, які віддали своє життя науці заради розгадок вікових таємниць та порятунку мільйонів людських життів. Пастер, Кох, Ерліх, Мечніков, Левенгук та інші - герої напрочуд цікавих оповідань, просякнутих лабораторними дослідами, здогадками, перемогами та невдачами.

Не хочеться багато писати про цю книгу. Скажу лише одне: в ній ви знайдете людей, яких вам буде шкода до сліз і людей, яких ви бажатимете задушити голіруч. Ну, все як у житті. Чудова робота про людське єство - іноді з перебільшеннями, та все ж таке людське... таке єство...

Життя, як гостре лезо: для когось це лезо ножа, яким намащують масло на запашну грінку до сніданку, для когось - ніж для паперу, яким розрізають конверти, де лежать все нові та нові запрошення на світські раути, для інших - це меч, з яким вони відстоюють правду та захищають своє оточення, а декому це лезо перерізає горло, завершуючи сумну вервечку втрачань та горестей.

Це роман про одвічний пошук людського "Я". У творі йдеться про англійця, який все своє життя промишляв на біржі, обзавівся дружиною та двома дітьми, а потім зненацька кинув усе та попрямував до Франції, щоб стати художником. Оповідач спочатку ставиться до головного героя, Стрікленда, з відразою та ненавистю за його байдужість та жорстокість у поводженні з навколишніми. Неймовірні поневіряння закидають горехудожника. невизнаного сучасниками, на острів Таїті, де він справджується як митець, але чи справджується він, врешті-решт, як людина? Це оповідач частково перекладає на осуд читача. Захоплюючий роман, сповнений розумних слів та вчинків, недолугих та величних людей і пригорщ мідяків, які, іноді, необхідно висипати з долонь, щоб необтяженим підвести голову до неба - до місяця...

За вікном +30. Спека. А я читаю роман італійської письменниці, лауреата Нобелівської премії, Грації Деледди, від якого ще спекотніше. Зі сторінок віє спекою Сардинії, де розгортається дія роману "Тростини на вітрі". Твір не надто інтригуючий, але по-своєму цікавий. Головний герой - наймит Ефікс, який все своє життя працював на багату сім'ю, переживаючи разом з нею усі злети та падіння. До останнього свого подиху він беріг страшні секрети цієї родини, наче власні. Основна думка твору, як на мене - велич малої людини. Наймит був посередником та рятівником, помічником та, на горе собі, вершителем доль. Свій захід сонця він зустрічав спочатку жебраком, а згодом і дорогим гостем у родині своїх господарів. Роман мені видався спекотним, меланхолійним та трохи сумним. Але, таке бачення автора, таке життя...

Роман епохальний, дивовижний, поетичний і... жорстокий, як і саме життя. Життя однієї людини, доктора Юрія Андрійовича Живаго, змальоване в круговерті драматичних, переломних та просто страшних у своїй дикості часів початку ХХ століття у Росії. Про цей твір я не в праві писати, бо не впевнений що достеменно осягнув усю глибину цього шедевру. Але одне можу сказати точно: Борисові Леонідовичу неймовірно поетично та яскраво вдалось описати революції як державні так і особистісні - в межах одного серця. "Доктор Живаго" приніс своєму автору не лише Нобелівську премію та світове визнання, а й гоніння та цькування всередині своєї рідної Росії за викривання усіх жахіть приходу більшовизму та марності "великої революції". Воістину сильний роман, який зачепить всякого, хто сяде його читати своєю поетичністю, любов'ю до світу та людей і, звичайно ж, драматичністю життєвих шляхів головних героїв, які так дивно та майстерно переплітаються протягом усього твору: від першого р...