Перейти до основного вмісту

"Доктор Живаго" - Борис Пастернак

Роман епохальний, дивовижний, поетичний і... жорстокий, як і саме життя. Життя однієї людини, доктора Юрія Андрійовича Живаго, змальоване в круговерті драматичних, переломних та просто страшних у своїй дикості часів початку ХХ століття у Росії. Про цей твір я не в праві писати, бо не впевнений що достеменно осягнув усю глибину цього шедевру. Але одне можу сказати точно: Борисові Леонідовичу неймовірно поетично та яскраво вдалось описати революції як державні так і особистісні - в межах одного серця. "Доктор Живаго" приніс своєму автору не лише Нобелівську премію та світове визнання, а й гоніння та цькування всередині своєї рідної Росії за викривання усіх жахіть приходу більшовизму та марності "великої революції". Воістину сильний роман, який зачепить всякого, хто сяде його читати своєю поетичністю, любов'ю до світу та людей і, звичайно ж, драматичністю життєвих шляхів головних героїв, які так дивно та майстерно переплітаються протягом усього твору: від першого рядка і до останнього.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.