Роман епохальний, дивовижний, поетичний і... жорстокий, як і саме життя. Життя однієї людини, доктора Юрія Андрійовича Живаго, змальоване в круговерті драматичних, переломних та просто страшних у своїй дикості часів початку ХХ століття у Росії. Про цей твір я не в праві писати, бо не впевнений що достеменно осягнув усю глибину цього шедевру. Але одне можу сказати точно: Борисові Леонідовичу неймовірно поетично та яскраво вдалось описати революції як державні так і особистісні - в межах одного серця. "Доктор Живаго" приніс своєму автору не лише Нобелівську премію та світове визнання, а й гоніння та цькування всередині своєї рідної Росії за викривання усіх жахіть приходу більшовизму та марності "великої революції". Воістину сильний роман, який зачепить всякого, хто сяде його читати своєю поетичністю, любов'ю до світу та людей і, звичайно ж, драматичністю життєвих шляхів головних героїв, які так дивно та майстерно переплітаються протягом усього твору: від першого рядка і до останнього.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі