Книга книг

Читання переплетених сюжетів роману Італо Кальвіно доволі незвичне, бо від початку зрозуміло, що автор майстерно впліта читача в якусь гру. Спершу починаш читати начебто детективний роман, і на найцікавішому починаться інша оповідь, потім знову — інший роман, чи то психологічні нотатки у вигляді щоденника, трилер, ще один детектив, родинна сага, антиутопія — і все іншого й іншого автора. У цій книжці Читач і Читачка, і ще 10 художніх полотен, точніше перші глави оповідей різних авторів, де сюжети зовсім не схожі одне з одним. Літературна гра затягує, процес читання триває, виринають нові герої, сюжети, алюзії… І десь наприкінці все мусить скластися в один пазл, у якому можна буде відчитати, можливо, початок нового роману.

Знаний фінський письменник-філософ Тармо Куннас аналізує прояви зла у художніх і мистецьких творах і наводить переконливі й яскраві докази того, що зло ніяк не може бути однозначним. Зло не лишало байдужими митців і письменників усіх епох – від доби античності до третього тисячоліття, – вабило їх спуститись у незвіданий світ тіней. Воно звикло ховати справжній лик за різними масками: «Квіти зла» Бодлера, «Декамерон» Боккаччо, сцена на сходах у фільмі «Броненосець “Потьомкін”» Сергія Ейзенштейна зображують зло у зовсім несхожі способи. Воно може тихо дрімати під егідою глупоти, слабкої моралі чи інертності. Якщо зазирнути йому у вічі, можна спізнати абсурдну, моторошну, харизматичну й порочну злобу. 

Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина – це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя – питання етики і добрі й доброчесні люди – щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці.

Збіркак малої прози, що складається з тринадцяти новел. Кожна історія оприявнює невидимі й спонтанні порухилюдського єства, які визначають стратегію поведінки або напрям розмови.

Книжка знаного німецького дослідника науки та культури Вольфґанґа Шивельбуша присвячена не так історії найвідоміших і найуживаніших спецій, як-от перець, чай, кава, тютюн тощо, як тому впливові цих засобів насолоди, який вони справляли протягом віків, починаючи від доби Середньовіччя, на загальний поступ людства, тому особливому місцю, яке вони посідали в культурному й економічному житті Європейського континенту. Автор зводить докупи величезну кількість фактів, подеколи зовсім невідомих, аби розгорнути цікаву історію завезених і створених в Європі «речовин насолоди», аби покликати у мандрівку хмільними середньовічними трапезними залами, першими кав’ярнями часів реформації, будуарами іспанської аристократії, де ранками чути запах гарячого шоколаду, німецькими шинками та англійськими джин-барами, опіумними притонами та багатьма іншими місцями, де люди, збираючись, уживали ці привабливі зілля та трунки.   

Це натхненна легендами «Тисячі й однієї ночі» й сучасною поп-культурою казка для дорослих про зіткнення двох світів — людського й надприродного, світу смертних людей і майже безсмертних джинів. Це роман-притча про кохання через віки і про неспроможність любити, що перетворює мудрість на схоластику, а віру на фанатизм. Це утопія навпаки: історія, писана від імені наших далеких і таємничих нащадків, про нашу епоху — звихнутий час, час дивовиж. Це також — як у Рушді ведеться — розповідь про саме ткання розповіді, про насолоду розповіді, про торжество розповідання.