Книга книг

Це друга книга з трилогії Ноя Гордона. Перша книга - "Лекарь" - уже описана мною в блозі. Ця книга була дещо нуднішою та затягнутішою, як на мене. Я її прочитав з довгою перервою: перша половина роману була захоплива, потім почалися описи буденності, і мені стало нудно. Друга частина книги пов'язана з громадянською війною в США. В анотаціях до твору я дізнався, що ця книга стала найкращим ІСТОРИЧНИМ романом свого часу. Хм, я історичних романів терпіти не можу, але якщо оцінювати "Шамана" - то це дуже цікавий і не нудний історичний роман. 740 сторінок подолано! На черзі третя і остання книга з трилогії про рід Р. Дж. Коулів - лікарів.

Чесно кажучи, всі 140 сторінок роману читались надзвичайно важко. Я сам себе не раз прирівнював до "бідних людей", бо взявся читати цю книгу. Роман - це переписка між двома людьи: молодою дівчиною та старим переписувачем документів, що жили одне-навпроти-одного. Якби не побічні сюжетні лінії, то роман взагалі був би прісним настільки, що від нього неодмінно знудило б. Але, на щастя, історія про Горшкова і Покровського врятувала роман, як на мене. Щодо назви, то назва роману неймовірно двозначна: по-перше, між собою листувались люди бідні матеріально, та й до того ж, можна було зрозуміти що переважна більшість героїв роману - люди бідні ще й морально: несамостійні, піддатливі до поганого впливу, нерішучі... Підводячи підсумок, скажу: книга мені абсолютно не сподобалась, а від надмірної кількості зменшувально-пестливих слів мене аж нудило...

Захопливий роман. Прочита його за 4 дні (606 сторінок)! Книга насичена Італією, Данте, пригодами, загадками та злими геніями. Дуже цікаві історичні та культурні описи визначних місць Флоренції (я там був, тому мені було неймовірно цікаво знову поринути в описи соборів, площ та палаців). Сюжет крутився навкого великого Данте Аліг'єрі та його "Божественної комедії". Уже всім відомий професор Ленгдон блискуче розв'язує головоломки генія генної інженерії Бертрана Цобріста, який приготував для світу "нову чуму", яка повинна знищити третину людства. Неймовірно захоплююча книга! Не шкодую витраченого на неї часу)

Цю книгу мені багато хто радив. Ну що ж, нарешті прочитав. Книга цікава і з "маневрами на поворотах". Найбільше мені сподобались побічні сюжетні любовні лінії як героя так і людей не причетних до нього. А от головна сюжетна лінія (вона ж і головна любовна) мені неймовірно не сподобалась - вона була, ніби сомплі, розмазані по паперу (пробачте таке порівняння, але "що маємо те маємо"). Книга повна крилатих фраз та ідей для роздумів... Головний герой у мене, іноді, викликав почуття несхвалення, але вцілому Якуб, молодий польський програміст, що працює у Мюнхенському університеті, для мене залишився приємний персонажем. Сюжет незамислуватий: історія переписки між Якубом у Німеччині та дівчиною з Польщі, ім'я якої так і не прозвучало в книзі. Спочатку невинна переписка згодом переросла у шквал любовних емоцій як у Нього так і у Неї... І про фінал роману: він мені сподобався! Все сталось не так, як на те сподівались мінімум 90 відсотків читачів роману. І це здорово, ...

І знову Марія Матіос. І знову війна на Буковині. І знову все настільки двояко... Книга читалась мною не один тиждень:  спочатку вона видавалась мені неймовірно затягнутою та нудною, але фінал книги мене вразив і пройшов струмом по кожній клітині мого тіла. Три чверті книги розповідалось від імені дівчинки Іванки, що поверталась додому від дідуся через нічний ліс. Дівчинка згадувала свої буденнощі, які трактувала по-дитячому наївно. Остання чверть розповідалась від тої ж Іванки, але вже "наживо". Сюжет книги нескладний: півкниги - життя села очима маленької дівчинки, півкниги - життя села під час зміни влади і приходу "красних" очима тієї ж дівчинки. Як і будь-яку книгу, цю я теж оцінював по кінцівці. І вона мене відверто вразила. Якщо взяти неймовірно детальний опис розстрілу євреїв "красними", який створила пані Марія і додати розвинену уяву читача, то у голові це вибухне до болю страшною картиною: реалістичною, жахаючою та кривавою... Чесно, це друг...

Друга книга письменниці, родом з Вінниці. І знову про становище людини закордоном, але цього разу не в якості заробітчанина, а в шкірі "реф'юджі" - біженця. Письменниця доволі цікаво та емоційно описала свої "хрестові походи" Європою в пошуках політичного притулку, кращого життя для себе та своєї сім'ї у скрутні 1990-і роки. Зрада та ненависть, розпач та любов, сім'я та материнство - і це ще не все що було висвітлене на сторінках книги. "Літопис жінки з не жіночою долею" - цілком підходящий епіграф до роману. Книга прочиталась легко, мов на одному подиху.

Черговий роман письменниці, книги якої займають чільне місце на моїй книжковій полиці. У книгах Люко Дашвар мене найбільше вражають їхні назви: влучні, метафоричні і часто з подвійним сенсом. Усі люди шукають своє "м'ясо" - хто гроші, хто славу, хто і те і інше... А хто вловлює лише його запах, та не може ніяк побачити його на власні очі. Отак і тут: запах м'яса спостерігався в усіх сюжетних лініях, присутніх у романі. Кожна сторінка читалась з підсвідомим "Ну і дурна! Що ж вона робить?.." або "Божееее... Це ж геніально". Але, якщо чесно, сюжет книги - як недорогий російський фільм: спочатку героїню зрадили, потім вона повертається і починає мстити. Але що все ж відрізняє ЦЮ книгу від ТОГО фільму - це дві останні сторінки книги: так у головних героях я ще не розчаровувався. Кінцівка сильна. По-своєму непередбачувана, як на мене. Отак тікаючи від того запаху м'яса, врешті-решт, Майка, головна героїня, піддалась його зову. І потонула у ньом...