Книга книг

Життя, як гостре лезо: для когось це лезо ножа, яким намащують масло на запашну грінку до сніданку, для когось - ніж для паперу, яким розрізають конверти, де лежать все нові та нові запрошення на світські раути, для інших - це меч, з яким вони відстоюють правду та захищають своє оточення, а декому це лезо перерізає горло, завершуючи сумну вервечку втрачань та горестей.

Це роман про одвічний пошук людського "Я". У творі йдеться про англійця, який все своє життя промишляв на біржі, обзавівся дружиною та двома дітьми, а потім зненацька кинув усе та попрямував до Франції, щоб стати художником. Оповідач спочатку ставиться до головного героя, Стрікленда, з відразою та ненавистю за його байдужість та жорстокість у поводженні з навколишніми. Неймовірні поневіряння закидають горехудожника. невизнаного сучасниками, на острів Таїті, де він справджується як митець, але чи справджується він, врешті-решт, як людина? Це оповідач частково перекладає на осуд читача. Захоплюючий роман, сповнений розумних слів та вчинків, недолугих та величних людей і пригорщ мідяків, які, іноді, необхідно висипати з долонь, щоб необтяженим підвести голову до неба - до місяця...

За вікном +30. Спека. А я читаю роман італійської письменниці, лауреата Нобелівської премії, Грації Деледди, від якого ще спекотніше. Зі сторінок віє спекою Сардинії, де розгортається дія роману "Тростини на вітрі". Твір не надто інтригуючий, але по-своєму цікавий. Головний герой - наймит Ефікс, який все своє життя працював на багату сім'ю, переживаючи разом з нею усі злети та падіння. До останнього свого подиху він беріг страшні секрети цієї родини, наче власні. Основна думка твору, як на мене - велич малої людини. Наймит був посередником та рятівником, помічником та, на горе собі, вершителем доль. Свій захід сонця він зустрічав спочатку жебраком, а згодом і дорогим гостем у родині своїх господарів. Роман мені видався спекотним, меланхолійним та трохи сумним. Але, таке бачення автора, таке життя...

Роман епохальний, дивовижний, поетичний і... жорстокий, як і саме життя. Життя однієї людини, доктора Юрія Андрійовича Живаго, змальоване в круговерті драматичних, переломних та просто страшних у своїй дикості часів початку ХХ століття у Росії. Про цей твір я не в праві писати, бо не впевнений що достеменно осягнув усю глибину цього шедевру. Але одне можу сказати точно: Борисові Леонідовичу неймовірно поетично та яскраво вдалось описати революції як державні так і особистісні - в межах одного серця. "Доктор Живаго" приніс своєму автору не лише Нобелівську премію та світове визнання, а й гоніння та цькування всередині своєї рідної Росії за викривання усіх жахіть приходу більшовизму та марності "великої революції". Воістину сильний роман, який зачепить всякого, хто сяде його читати своєю поетичністю, любов'ю до світу та людей і, звичайно ж, драматичністю життєвих шляхів головних героїв, які так дивно та майстерно переплітаються протягом усього твору: від першого р...

Тринадцятирічний Джоул після смерті матері отримує листа від свого батька, який покинув сім'ю відразу після народження Джоула. Батько запрошує сина жити до себе. Джоул відразу виїжджає до богом забутого містечка, відрізаного від трас та цивілізації. Роман показує процес дорослішання хлопця: приїхавши до міста ще дитиною, він до кінця твору перетворюється в дорослого, який надто тверезо переоцінює навколишнє життя: людей, події, місця. "Інші голоси..." сповнені солодких, як мед починань і гірких, як полин завершень. Достойний витвір літературного мистецтва.

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

Два мільйона і жодного шансу на порятунок. Будучи простою людиною без кримінального минулого і такого ж майбутнього Левелін Мосс натикається на дюжину трупів мексиканських наркоторговців та кейс із двома мільйонами доларів. Так починається книга, яка ламає стереотипи про бойовики та вестерни. Цікавий сюжет, захопливі образи. Основний антигерой твору - Антон Чігур - мені взагалі здався втіленням чогось вищого і всеосяжнішого, ніж просто кілер зі звичкою не відмовлятись від своїх слів. Кормаку Маккарті вже давно пророчать Нобелівську премію. Що ж, це буде не найгірший вибір. До речі. по цій книзі знятий однойменний фільм, який отримав 4 "Оскари" у 2008 році. Чесно, я б цей фільм не подивився б, якби не прочитав книгу. А от книгу раджу! Не пошкодуєте.