Перейти до основного вмісту

"Лекарь" - Ной Гордон

Книга немаленька - понад 800 сторінок, але кожна сторінка варта затраченого на її прочитання часу.
Цікавий динамічний сюжет, що розвивається, наче завитки спіралі. Мені книга сподобалась:

  • по-перше, у книзі іде мова про життя одного певного персонажу, середньовічного хлопця Роба Колля, який з дитини лондонського теслі виріс у найкращого учня Авіцени;
  • по-друге, автор дуже красиво та легко описує героїв, пейзажі та оточення, тому для людей з багатою фантазією ця книга буде приємною.
  • по-третє, книга пов'язана трохи з медициною, тому мені, як майбутньому лікареві, це було цікаво.
  • і нарешті, ця книга остаточно мені сподобалась, коли я дочитав останні сторінки: люблю історії з  адекватною і нормальною кінцівкою.

Висновок: хороша книга. Не шкодую витраченого на неї часу.
P.S.: Книгу прочитав за 9 днів.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.